ПРО СЛУЖБУ

Часті запитання

У даному розділі зібрано відповіді на деякі часті запитання

Поняття «свобода совісті» в українському законодавстві визначено статтею 3 “Право на свободу совісті” Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Стаття 3. Право на свободу совісті

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров’я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов’язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра культури (див. Положення про Службу).

ДЕСС є окремою юридичною особою, а не структурним підрозділом МКІП. Однак, погодження процедур і документів бюджетного фінансування проходить через МКІП. Річні плани та звіти ДЕСС погоджує з Міністром культури та інформаційної політики.