You are currently viewing Місія і ключові цінності ДЕСС

Місія і ключові цінності ДЕСС

  • Категорія запису:Виступи

Виступ Костянтина Сігова, члена ініціативної групи зі створення Громадської ради при ДЕСС, консультанта ДЕСС з питань релігії та стратегічного планування, під час зустрічі-знайомства членів Громадської ради

Шановні колеги, наша зустріч заохочує разом замислитись та згадати ключові цінності Державної служби України з етнополітики і свободи совісті. Мабуть ми краще відчуємо значення обраних цінностей, які ми разом плекаємо, якщо коротко згадати історичне тло і кілька моментів контрасту.

Більшість присутніх народилися в  державі СРСР, яка просувала атеїзм, нав’язувала його всім через системи освіти від університетів до дитячих садочків. 

30 років незалежності України допомагають нам відчути контраст. Наша держава нікому не нав’язує йти проти свободи совісті і власного сумління.

Інший контраст: СРСР проголошував створення «новой  общности – советского народа» та поступове стирання відмінностей національних культур та етнічних спільнот.

Третій контраст: неможливо уявити Громадську раду при державному  радянському органі, який по суті  нищив рештки громадянського суспільства.

Четвертий контраст: атомізація суспільства була метою КПСС. Натомість наша мета – солідарність і подолання атомізації, краще знання один одного громадянами України та поглиблення спілкування.

Від 4 контрастів перейдемо до 4 базових цінностей ДЕСС.

Ось чотири ніжки нашого спільного столу ДЕСС:

Відкритість

Відповідальність

Доброзичливість

Єдність у розмаїтті

 —

1. Відкритість

Першим принципом місії ДЕСС є відкритість. Ми «відкриті до обміну поглядами й досвідом з повагою до розмаїття виборів духовного шляху та культурних традицій. Працюємо над спільним пошуком рішень з повагою до прав людини» (https://bit.ly/3oTC7Nm).

Цікаво, що саме такий наголос зробив нещодавно Патріарх Варфоломій у промові з нагоди присвоєння йому звання почесного доктора Національного університету «Києво-Могилянської академії»: 

«Відкритість до іншого не загрожує нашій ідентичності. Навпаки, вона поглиблює і збагачує її. Діалог може допомогти зцілити і розвіяти упередження, сприяючи взаєморозумінню спільнот та мирному розв’язанню конфліктів. Упередження та дискримінація інших походять від невігластва, ізоляції та зосередженості на собі. …Лише шляхом цілеспрямованого та відкритого діалогу можна прогнати усі страхи і підозри. Тому ми розцінюємо сучасні складні кризи як можливості для виявлення солідарності, для діалогу та співпраці, відкритості та довіри. Існують різноманітні шляхи до нашого майбутнього, однак, має бути спільний шлях, яким увесь світ йтиме солідарно. Як написано у Псалмах: “О,  як же добре  і як приємно,  коли брати [і сестри] живуть у згоді!” (Пс.133:1)»  (https://bit.ly/322zUq5)

Відкритість майбутньому як політичний вектор Європейського Союзу чітко окреслює знавець цієї теми:

«Відкритість майбутньому — не тягар і не шкірка банану, щоб на ній послизнутися; радше це простір свободи нашої дії. Він розкриває найкраще в нас. Якби все було визначено наперед, ми були б лише іграшками долі»  (Луук ван Мідделаар. «Нова політика Європи: десять років політичних криз» – https://bit.ly/3q0ApZM)

 —

2. Відповідальність

Відповіді на виклики, які формує особистість і спільнота, суттєво пов’язані з мотивом відповідальності. «Ми відповідальні одне перед одним за те, яким є наше життя сьогодні та яким воно буде завтра… Ми живемо в часи потужних потоків дезінформації та маніпуляцій. Але стверджуємо: правда має значення». Такий принцип спирається на наш історичний досвід: «…український народ пройшов велику школу свободи. І навіть якщо здобутий у ній досвід є почасти негативним, він усе-таки є неоціненним для того, щоб люди могли вирости зі стану тоталітарного «гвинтика» до рівня відповідального громадянина. А свобода немислима без відповідальності. Без неї вона перетворюється на свавілля» (Мирослав Маринович. «Дисиденти. Антологія текстів» – https://bit.ly/3GLA97L).

На Першому Національному круглому столі «Культура діалогу» Мирослав Маринович сказав : «Бути переконаним у своїй правоті не є гріхом, але водночас слід бути відкритим на правду свого співрозмовника. Тобто не лише слухати, а й чути».

І додав: «Начебто абсолютна правда може виявитися лише часткою більшої правди, яку можна знайти лише разом. Так відкривається шлях не лише до міжлюдського, а й до загальнонаціонального порозуміння» (https://bit.ly/326VR7j).

Відповідальність спонукає нас зростати зі стану «гвинтика» до рівня відповідального громадянина, який здатен взяти на себе обов’язок берегти та розширювати простори миру заради спільного блага – утвердження єдності, взаємної довіри та загального добробуту.

«Щоб бути й доброю людиною, й добрим політиком (тут пропоную переформулювати на «громадянином»), людина має вступити у час, прийняти мінливість подій і взяти на себе відповідальність за відкрите майбутнє. Це вимагає передбачливості, приготування, дії — а також усвідомлення того, що на вас завжди чатуватимуть сюрпризи» (Луук ван Мідделаар. «Нова політика Європи: десять років політичних криз» – https://bit.ly/3q0ApZM).

 —

3. Доброзичливість

Щоденний досвід нашої роботи підсилює значення тези, яка від початку була зазначена в місії ДЕСС: «Навіть найскладніші дискусії можливо проводити з побажаннями добра та з любов’ю до ближнього, про яку йдеться в усіх віросповіданнях. Працюємо над тим, щоб наше суспільство було вільним від мови ворожнечі та багатим доброзичливим спілкуванням». Етос доброзичливості закликає культивувати і ВРЦіРО:

«У кожній родині трапляються суперечки та незгоди, які з доброї волі кожного з родичів долаються шляхом доброзичливого діалогу, прощення та вияву любові заради збереження та зміцнення сім’ї. Так само і в суспільстві загалом кожен має взяти на себе свою частину обов’язку берегти та розширювати простори миру заради спільного блага – утвердження єдності, взаємної довіри та загального добробуту» (Стратегія участі Церков і релігійних організацій у миробудуванні «Україна – наш спільний дім», 2017 р. – https://bit.ly/3oWla51)

Лідеру потужної інституції личить глибокий досвід доброзичливості: «Прагнути простоти не означає вдаватися до надмірної суворості, позбавленої доброзичливості, сповненої оціночних суджень. Дух простоти проступає у доброті серця» (Брат Роже. «Проста довіра» –https://bit.ly/3dS2tc7)

4. Єдність у розмаїтті

Європейський Союз і Україну єднає спільне гасло. Символ спільної мови збагачує мотив розмаїття. «Мова об’єднує: визнаючи цінністю володіння кількома мовами, працюємо над тим, щоб дедалі більше людей в Україні вільно володіли українською ‒ мовою, що створює спільний культурний простір України… Усі релігійні спільноти об’єднує прагнення духовного розвитку людини і любов… Працюємо над тим, щоб розвивати та берегти єдність релігійних та етнічних спільнот України. Усіх людей нашої планети об’єднує прагнення щастя, свободи, справедливості та гідності: ці прагнення об’єднують Україну з усім демократичним світом».

Знову згадаємо КОНТРАСТ:

«Для досягнення єдності зовсім не обов’язкова одноманітність. Ось місце, де легко спіймати за руку кожного деспота при підтасуванні карт, коли він намагається поставити знак рівності між єдністю і одноманітністю» (Валентин Мороз. «Дисиденти. Антологія текстів»).

—-

Філософ Марґеріт Лена у книзі «Дух освіти» каже:

«Множина культурних традицій не розриває, а розгортає в історії єдність культури людства та подоби людини».

Історик Сергій Плохій синтезує«Історія України … є частиною не тільки європейської, а й світової історії. Тобто вона не належить якійсь одній чи навіть кільком імперіям.., а людям, які населяли ці степи і гори, від ногаїв і кримських татар до українських козаків, менонітів і молокан. Сучасна Україна постала не як клаптикова держава з наділів, начебто дарованих їй у ХХ столітті більшовиками, а з непростої історії не тільки конфліктів, а й порозумінь тих етнічних, релігійних соціальних груп, які її населяли».

—–

 5. Мудрість

Дозвольте до згаданих чотирьох цінностей додати п’яту цінність – мудрість. Потрібна була реальна відвага для того щоб Голова нашої Служби «поставила на мудрість», тому що без неї не так легко гармонізувати всі інші виміри діяльності. Сайти проєктів, започаткованих за ініціативи ДЕСС, — «Нова бібліотека Софії» та «30 років спільнодії, 30 років спільнотворення» — розповідають про історії конкретних спільнот і показують, як цінності втілюються в реальності.

Нова бібліотека Софії-Мудрості – NewLib – це електронне  зібрання головних древніх і найкращих сучасних текстів про мудрість, а також об’єктів культури, які її втілюють. Нова бібліотека Софії започаткована як інклюзивний інтерактивний майданчик, покликаний об’єднати зусилля релігійних спільнот, суспільствознавців, мистецтвознавців, істориків, бібліотекарів і всіх небайдужих. Об’єднаний лейтмотивом мудрості, проєкт покликаний сприяти взаємному визнанню гідності кожного.

Для нас найважливішою є практика мудрості. Досвід довіри, доброзичливості, відкритості є ґрунтовним для людства і для відчуття, що між людською мудрістю та Софією-Мудрістю немає розриву. «Мудрість Божа  – Софія – не є дивною та чужою людській мудрості, а наповнює її зсередини, даючи їй змогу висвітлити власні межі» (Марґеріт Лена, «Дух освіти»).

Перефразуючи й далі Марґеріт Лена: мудрість є присутньою «інкогніто між людьми»… Думаю, вона прямо тут, у цьому просторі серед нас. Вона «є обіцянкою, яка втримується понад будь-яке очікування»;  вона «пестить свій плід радості у тих, хто її отримує»… І мудрість буде допомагати нам зробити все для того, щоб ці чесноти, цінності були живими, допомагали нам практично долати складнощі, будувати наші спільні стратегії. Я вдячний усім, хто приділяє свій час і увагу нашій спільній справі.