Вони — фундамент, на якому тримається наша стійкість. Їхня робота — тихий щоденний подвиг без фанфар, без очікування подяк чи нагород. Вони віддають найдорожче: свій час, свою енергію і — найголовніше — свою душу.
Кожна їхня дія — чи то гарячий обід для захисників, теплий плед для переселенців, зібрана копійка на дрон чи добре слово підтримки — це маленький промені світла, які зливаючись докупи, створюють сяйво, яке веде нас уперед і наближає Перемогу.
Сьогодні в ДЕСС відзначили людей з великим, невтомним серцем — тих, хто своєю працею щодня доводить, що навіть найменша допомога має величезну силу. Голова ДЕСС звернувся до волонтерів зі щирими словами вдячності. Він підкреслив, що справжнє служіння завжди народжується з любові, жертовності та небайдужості. І нагадав слова зі Святого Письма: «Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».
Відзнакою Президента України «За оборону України» нагороджено Фелікса Караєва, людину, яка волонтерить у режимі 24/7. Співкоординатор платформи «Кримський фронт», який проїхав майже всю Україну, підтримуючи переселенців та громади. Фелікс не ділить людей на «своїх» і «чужих». Допомагає всім — мусульманським, католицьким, православним, юдейським та іншим громадам, де є переселенці. Для нього принцип простий: якщо є ресурс — він має працювати на тих, хто втратив дім. Він особисто їздить у прифронтові та деокуповані міста, слухає людей, вивчає їхні реальні потреби і привозить саме те, що їм потрібно. Це — служіння без кордонів.
Почесною нагородою відзначена Ельвіна Сеітбуллаєва, волонтерка, чия сила — у теплі спілкування і присутності. Разом з командою виїжджає у прифронтові та деокуповані території, доставляє гуманітарну допомогу переселенцям, організовує передачу реанімобілів через військові адміністрації. Її місія — робити так, щоб ніхто не почувався покинутим.
Ельвіна також координує культурні та мовні проєкти, підтримуючи ідентичність та голос свого народу.
Високою нагородою сьогодні відзначено одного з творців сучасної кримськотатарської волонтерської спільноти, Ленура Мамбетова, координатора платформи «Кримський фронт» та голову Фонду національного добробуту Криму. На початку великої війни він евакуйовував людей із зон боїв за кордон — до Туреччини, Румунії, Чехії, Польщі. Тим, хто залишився в Україні, команда передавала продукти, а військовим — автівки, пікапи, генератори, БПЛА. Один із його новітніх проєктів — передача реанімобілів у прифронтові області, де вони рятують життя щодня. Ленур не лише про допомогу — він про пам’ять і культуру. Його ініціативи включають і створення меморіалу геноциду кримськотатарського народу.
Відзнакою Президента України «За оборону України» нагороджено командира і медика Едема Мамутова, який від перших днів повномасштабного вторгнення рятує життя. Він дбає про свій батальйон, забезпечує його всім необхідним і найкращим. Його робота — не просто про обов’язок. Це — про людяність, відповідальність і здатність стояти поруч там, де найнебезпечніше.
Високою нагородою відзначено імама Наримана Байрамова, який у 2022 році виходив на мітинги в окупованому Генічеську — сміливо і чесно. Він завжди поруч із тими, кому потрібна допомога. В межах проєкту «Годуємо країну. Смак українського Криму» він знайомить людей зі своєю культурою — через кримськотатарську кухню, приготовлену з любов’ю й даровану як акт доброти. Його робота — нагадування про те, що культура також лікує.
Відзнакою Президента України «За оборону України» нагороджено людину неймовірної працездатності й величезного серця Людмилу Коваленко. Громадська діячка, керівниця й представниця кількох національних платформ, вона поєднує сотні людей і організацій заради однієї мети — підтримати тих, хто найбільше потребує. Як волонтерка гуманітарних штабів, щодня організовує збір та доставку допомоги для ЗСУ і цивільного населення, координує партнерські мережі й залучає ресурси туди, де вони рятують життя. Людмила Коваленко — про системність, відповідальність і тиху, невтомну працю.
Високою нагородою було відзначено Василя Келіогло — голос і опору гагаузької спільноти України. Він роками працює над розвитком міжетнічного діалогу, захистом прав національних меншин і збереженням культурної спадщини гагаузів. Після початку війни його пріоритет — підтримка ЗСУ. Він активно співпрацює з військовими частинами, допомагає матеріально й організаційно. Василь Келіогло — це про гідність, вірність своїй землі й підтримку, яка не припиняється ні на день.
Сьогодні також було відзначено Михайла Присяжнюка — адвоката, громадського діяча і волонтера, який уже багато років працює там, де найбільше болить. Ще з 2014 року він підтримував переселенців, організовував гуманітарні місії, евакуацію людей із зон бойових дій. З 2022-го його команда доставляє допомогу в найбільш постраждалі регіони України.
В’ячеслав Саранді також отримав сьогодні почесну нагороду. Громадський діяч із багаторічним досвідом та сильною правозахисною позицією. Маючи юридичну освіту, він багато років відповідає за правову підтримку гагаузької громади. З початком повномасштабного вторгнення став активним волонтером: допомагає військовим частинам, бере участь у зміцненні їхньої боєздатності, за що неодноразово отримував подяки від командування. Він також підтримує інтернаціональних добровольців, допомагає захищати їхні права та родини.
Це всі різні історії, але всі вони про одне — про людей, які вміють любити діями. Про тих, хто творить світло у темні часи. Їхні руки збирають, пакують, ремонтують, підтримують. Вони вміють тримати коробки з гуманітаркою і водночас міцно тримати за лікоть того, хто втратив опору. Ці руки лагодять бронежилети й зшивають людські долі, гріють теплом і повертають відчуття, що ти не сам. Їхні очі бачать втому й біль, але вперто обирають надію. Це — втілення людяності, простягнута рука у найтемніший час. Це — доказ того, що доброта не зникла, а стала сильнішою, загартованою випробуваннями. Низький уклін вам за вашу незламну віру в добро і в майбутнє.
