«Голоси, які творять спільний простір» – саме під такою символічною назвою до Міжнародного дня рідної мови Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела загальноукраїнський круглий стіл.
Подія відбулася 20 лютого у форматі телемосту, що об’єднав центральний майданчик у Києві з Ужгородом, Одесою, Запоріжжям, а також українськими освітніми осередками за кордоном. Такий відкритий формат дозволив не лише почути голоси різних регіонів, а й відчути спільну відповідальність за збереження мовного багатства України — як удома, так і далеко за її межами.
У центрі уваги учасників були питання захисту та розвитку мов корінних народів, національних меншин (спільнот) і державної української мови в умовах повномасштабної війни. Захід став масштабною платформою для змістовного діалогу між державними інституціями, представниками громад, освітянами та міжнародними партнерами щодо сучасних викликів і практичних кроків у збереженні й розвитку державної мови, а також мов національних меншин (спільнот) та корінних народів в умовах триваючої повномасштабної збройної агресії рф.
Модерацію круглого столу забезпечила представниця Міжнародного фонду «Відродження» Радослава Кабачій.
Вітаючи учасників, Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський наголосив на фундаментальному принципі державної політики – мовне та культурне розмаїття є не викликом, а силою України:
«Кожна національна спільнота й кожен корінний народ збагачують загальноукраїнську скарбницю унікальним внеском, який неможливо замінити. Ніхто не здатен замінити внесок наших німців чи наших урумів, румеїв або вірмен. Україна не обирає шлях асиміляції — вона обирає шлях розвитку всіх культур, що природно вливаються у загальноукраїнське річище. З огляду на це, ДЕСС приділяє особливу увагу мовам, які перебувають під загрозою зникнення. Ми докладаємо значних зусиль, щоб ці мови відійшли від цієї межі».
Голова ДЕСС також звернув увагу на історичні наслідки імперської політики, котру провадили Російська імперія та Радянський Союз і яка призводила до втрати мовної ідентичності багатьох народів.
«Сьогодні триває процес повернення цих мов, процес відтворення – того, що соціологи називають «згадкою онуків про те, що намагалися забути батьки». Це стосується дуже багатьох мов, зокрема і української. Наприклад, у Першому загальному переписі населення Російської імперії, російською мовою в Київській губернії говорили лише 2,1% населення. Український селянин міг за все життя не побачити «велікороса»: він бачив поляків, бачив євреїв і міг ніколи не чути російської мови – усі говорили своїми рідними мовами», – наголосив Віктор Єленський.
Керівник Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Юрій Зубко у своєму виступі наголосив, що захист і розвиток мови сьогодні мають особливе значення, адже Україна бореться не лише за свою територіальну цілісність, а й за право зберігати власну ідентичність.
«Лінгвоцид є невід’ємною складовою війни, яку росія веде проти України. Він спрямований не лише проти української мови, а й проти мов корінних народів і національних меншин на тимчасово окупованих територіях: проти кримськотатарської та інших мов корінних народів у Криму, проти румейської та урумської – у Приазов’ї. Росія намагається знищити все,що не говорить мовою окупанта, однак стикається з рішучим спротивом», — зазначив він, наголосивши на важливості єдності та відданості європейським стандартам захисту мовних прав.
Він також звернув увагу учасників, що Україна уже має одне із найкращих законодавств у сфері захисту прав національних меншин (спільнот), яке отримало високу оцінку Європейської Комісії. Зокрема, Верховна Рада України нещодавно ухвалила законопроєкт щодо імплементації положень Європейської хартії регіональних або міноритарних мов із коректним перекладом, який розширює перелік мов, що підлягають захисту. Наразі документ перебуває на підписі у Президента України.
«Ми прагнемо створити належні умови для розвитку мовного розмаїття відповідно до міжнародних стандартів, водночас послідовно утверджуючи українську мову як державну. Представники кожної національної спільноти мають усі можливості зберігати та розвивати свою рідну мову», — підкреслив Юрій Зубко.
Голова Ради громадських об’єднань національних меншин (спільнот) при ДЕСС Тігран Хачатрян акцентував на глибокому символічному значенні мови як основи духовної єдності:
«Мова – це дух нації. Для кожної нації мова – це її внутрішня сила. Я хотів би, щоб кожен із нас мав можливість спілкуватися тією мовою, якою говорили його предки. Водночас ми всі, пліч-о-пліч з Україною, будемо берегти державну українську мову як основу нашої єдності»
Після вітальних виступів учасники перейшли до панельних дискусій. Перша панель — «Говорити і бути почутими: партнерство держави, регіонів і спільнот» — стала майданчиком для міжрегіонального діалогу, обміну досвідом і презентації ініціатив, спрямованих на підтримку мовного різноманіття.
Зокрема, Василь Бику, керівник Чернівецького обласного товариства румунської культури імені Міхая Емінеску, наголосив, що рідна мова є не лише частиною культурної спадщини, а й важливим інструментом професійної діяльності та повсякденного життя.
«Рідна мова для мене — це і засіб спілкування, і інструмент професійної реалізації, адже як журналіст я пишу саме нею. Мовне розмаїття є одним із найбільших багатств України, а багатокультурність надає нашій державі особливої духовної сили», — зазначив він.
Він також підкреслив важливість того, що в Україні створено умови для гармонійного поєднання розвитку рідної мови та повноцінного володіння державною мовою, що відкриває нові освітні та професійні можливості для представників національних спільнот.
Акторка Чернівецького академічного драматичного театру імені Ольги Кобилянської Марина Тимка розповіла про свою діяльність, спрямовану на популяризацію румунської мови, зокрема через театральні постановки та переклад дитячих казок.
Заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації Ярослава Різникова зазначила, що Одещина історично є поліетнічним регіоном, який, попри наслідки тривалої русифікації, сьогодні послідовно працює над відновленням і розвитком мовного та культурного розмаїття. За її словами, в області створюються необхідні умови для того, щоб представники різних національностей могли вільно користуватися своїми мовами, вивчати їх, видавати книги, організовувати культурно-просвітницькі заходи та виховувати молоде покоління в повазі до власної культурної спадщини.
Окремо Ярослава Різникова повідомила, що цього року на Одещині відбудеться Південний фестиваль рідної мови, який об’єднає представників різних національних меншин (спільнот) і національно-культурних товариств з різних регіонів України.
«Готуючись до цього заходу та взаємодіючи з національно-культурними товариствами, ми бачимо, що кожне з них розвиває власні унікальні напрями діяльності. Для одних пріоритетом є створення недільних шкіл, орієнтованих насамперед на дітей. Водночас інші відкривають свої освітні ініціативи для ширшої аудиторії — як для дітей, так і для дорослих носіїв мови та представників відповідних культур. Є також товариства, які формують волонтерські групи, об’єднуючи людей різних національностей і залучаючи їх до пізнання та збереження рідної культури», — зазначила представниця Одеської ОВА.
Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма звернув увагу на необхідність збереження мов греків Приазов’я, зокрема румейської та урумської, як важливого елементу культурної ідентичності.
Представниця Спілки поляків України Кароліна Єрмак наголосила, що, попри виклики війни, інтерес до польської мови серед молоді зростає. Мова активно використовується не лише в освітніх закладах, а й у сучасному цифровому середовищі, стаючи інструментом творчості та комунікації нового покоління.
«Польська мова залишається живою завдяки державним школам, суботнім класам, факультативам та культурним центрам. Наприклад, лише на Львівщині діють шість закладів середньої освіти, де польська звучить щодня — не лише в підручниках, а й у живому спілкуванні на перервах», – зазначила Кароліна Єрмак.
Голова словацького товариства «Довіра» Яна Дудаш-Рижак підкреслила, що саме в незалежній Україні словацька громада отримала найкращі можливості для розвитку своєї мови та культури, відчуваючи підтримку держави та повноцінну інтеграцію в українське суспільство.
«Люди, які володіють двома мовами та шанують дві культури, мають єдине серце. Це серце б’ється в унісон із Україною – країною, де ми вдома. Відчуття рідного дому та всебічна підтримка держави – це головний пріоритет для національних спільнот сьогодні».
Голова громадської спілки «Закарпатське товариство угорців» Борис Вашкеба у своєму виступі навів конкретні приклади підтримки угорських організацій з боку держави, зокрема відзначив сприяння Уповноваженої із захисту державної мови у реалізації проєктів, ініційованих представниками угорської національної спільноти.
«Наразі за підтримки держави ми готуємо до друку альманах і закликаємо всіх подавати твори рідними мовами для публікації в ньому», — повідомив він.
Друга панельна дискусія була присвячена одному з ключових документів у сфері мовної політики — проєкту Стратегії збереження та розвитку мов, яким загрожує зникнення, а також операційному плану заходів з її реалізації.
Заступник Голови ДЕСС Ігор Лоссовський звернув увагу учасників на так звану проблему «материнських країн», наголосивши, що, на відміну від більшості національних спільнот, які мають підтримку своїх історичних батьківщин, в Україні проживають народи, чиї мови не мають такого природного середовища підтримки. «Їхні мови є унікальними та перебувають під загрозою повного зникнення, особливо в умовах війни. Йдеться про дев’ять загрожених мов, що потребують особливого захисту: білоруську, гагаузьку, кримськотатарську (яка вже має власну стратегію з 2022 року), караїмську, кримчацьку, урумську, румейську, ідиш та ромську», — зазначив він.
За словами Ігоря Лоссовського, з метою захисту та збереження цих мов було розроблено відповідну Стратегію, яка вже пройшла погодження з десятками профільних міністерств і відомств. Наразі тривають фінальні консультації з Міністерством юстиції України, після чого документ буде подано на затвердження Кабінету Міністрів України.
«Головне наше завдання зараз — залучити молодь, адже якщо молоде покоління припиняє спілкуватися рідною мовою, вона приречена на зникнення. Стратегія передбачає тісну співпрацю з науковцями та громадами для створення умов, у яких мова залишається живим засобом спілкування, а не лише об’єктом академічного вивчення», — наголосив він.
Під час третьої панельної дискусії «Мова, що тримає дім» учасники Круглого столу говорили про підтримку та збереження української мови в умовах війни, зокрема для дітей і громад, які вимушено перебувають за кордоном, про збереження мовного зв’язку з Україною та роль мови як чинника єдності й національної пам’яті.
Так, зокрема, Оксана Дука, начальниця відділу світового українства Департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії Міністерства закордонних справ України розповіла про системну роботу держави та дипломатичних установ України у збереженні української мовної ідентичності за кордоном.
За її словами, різке збільшення кількості українців за кордоном після 2022 року поставило перед державою нові завдання — не лише підтримувати вже сформовану діаспору, а й допомагати українським громадянам зберігати власну національну ідентичність:
“Якщо раніше ми говорили про національні меншини в Україні, то сьогодні дедалі більше уваги приділяємо українцям, які опинилися в статусі національних спільнот в інших державах. Міністерство закордонних справ України спільно з дипломатичними установами працює над тим, щоб мовно-культурні та освітні потреби наших співвітчизників за кордоном були повною мірою забезпечені», — зазначила вона.
Особливу увагу, за її словами, приділено освітньому компоненту. Йдеться про забезпечення суботніх і недільних шкіл українською навчальною літературою, підтримку відкриття двомовних класів та сприяння впровадженню української мови як другої іноземної у школах європейських країн. Водночас важливим напрямом залишається популяризація української мови у світі через аудіогіди, створення «українських поличок» у бібліотеках, а також розвиток сучасного цифрового контенту — фільмів, ігор і відеоматеріалів для молоді.
«Мова — це код нації та фундамент ідентичності. Наше головне завдання — зробити так, щоб українці за кордоном, незалежно від того, чи є вони громадянами України, чи іноземцями українського походження, зберігали живий зв’язок із Батьківщиною через мову», — наголосила Оксана Дука.
Начальниця Управління державної мови Міністерства культури України Оксана Бабінець, своєю чергою, представила бачення державної мовної політики як невід’ємної складової національної безпеки та суспільної єдності. Вона підкреслила, що державна політика у цій сфері поєднує два взаємодоповнювальні напрями: всебічний розвиток української мови як державної та підтримку мовного розмаїття національних спільнот і корінних народів України.
«Кожен громадянин має володіти державною мовою як засобом єданння та елементом національної безпеки, і водночас знати рідну мову своєї спільноти. Це — фундамент нашої мовної політики», – додала Оксана Бабінець.
Заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак поділився практикою роботи в н напрямі подолання «провінціалізації» мов. За його словами, російська імперська політика впродовж століть використовувала «вбивство мов» як інструмент підкорення, навмисно знецінюючи мови корінних народів та національних спільнот. Саме тому нашим спільним завданням сьогодні є відновлення престижності мов, які росія десятиліттями намагалася зробити «провінційними».
З цією метою у 2024 році було реалізовано проєкт «Мововбивство як складова рашизму», а вже у 2026 році Інститут розпочинає підготовку масштабної аналітичної доповіді, присвяченої злочинам російської імперської політики, у якій питання лінгвоциду та нищення ідентичності посідатимуть центральне місце.
«Росія впродовж усього свого існування знецінювала мови, зводячи їх до рівня другорядних. Наша відповідь — це відродження престижу кожної мови та принципове засудження імперських злочинів проти ідентичності», — наголосив Володимир Тиліщак.
Підсумовуючи роботу круглого столу, заступник Голови ДЕСС Ігор Лоссовський наголосив на визначальній ролі мовного розмаїття як складової суспільної єдності та національного багатства України.
«Українська мова є тим фундаментом, який об’єднує наше суспільство. Водночас близько 18% населення України становлять представники національних меншин (спільнот), і їхні мови є невід’ємною частиною нашої спільної культурної спадщини. Завдання держави — створювати умови для їх збереження та розвитку, адже кожна рідна мова є цінністю, що заслуговує на підтримку і майбутнє», — зазначив він.
Проведення круглого столу вкотре підтвердило: Україна не лише усвідомлює цінність свого мовного розмаїття, а й послідовно формує державну політику, спрямовану на його збереження і розвиток. У центрі цієї політики — люди, їхня ідентичність і право говорити рідною мовою, яка є невід’ємною частиною спільного українського дому.
