Понад 600 учасників з усіх регіонів України сьогодні зібралися у Києві на Форум національних меншин і корінних народів України з нагоди Дня міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття.
Українці, кримські татари, болгари, греки, румуни, поляки, угорці, німці, вірмени, азербайджанці, гагаузи, караїми, корейці, роми, грузини, чехи та представники багатьох інших національних спільнот і корінних народів приїхали сьогодні не просто на офіційний форум. Вони приїхали як люди, які разом проживають найважчі роки сучасної історії України — і разом продовжують її будувати.
Цьогорічний форум проходив під дуже символічним гаслом: «Різні зерна в долонях — та одна весна в серцях». І це відчувалося у всьому — у словах, музиці, спільних молитвах, людських розмовах і навіть у самому просторі заходу.
Форум розпочався у Саду національної злагоди. Гості піднімалися алеєю пам’яті крізь весняні гаївки, отримували пакети із насінням «Квітуча Україна» та символічні беджі з насінням трав — як нагадування про те, що майбутнє завжди починається з маленького зерна, яке люди вирощують разом.
Одним із найсильніших моментів стала міжконфесійна молитва за Україну. Представники різних релігій — християни, мусульмани, юдейська громада — молилися разом за мир, за людей і за країну. Особливий символ цього дня — буковинське поминальне дерево, яке привезли представники румунської спільноти. На його гілках був хліб — як знак пам’яті, дому, людського тепла і вдячності тим, хто сьогодні боронить Україну.
Протягом дня зі сцени звучали дуже особисті історії військових різних національностей, які сьогодні разом захищають Україну. Говорили про побратимство, про дім, про силу людської підтримки й про те, як війна зробила людей ближчими одне до одного.
На форумі також виступали молоді лідери національних спільнот, міжнародні партнери, дипломати, волонтери, спортсмени, митці та представники державних інституцій. Але головним цього дня були не статуси й посади. Головним було відчуття живої людської присутності та підтримки одне одного — без дистанції, без формальностей, із великою кількістю щирих розмов, знайомств і теплих зустрічей.
Символічним продовженням форуму стала спільна посадка дерев у Саду національної злагоди. Представники різних спільнот разом висаджували нові дерева як знак того, що Україна — це країна різних коренів, але спільного майбутнього.
Окремою частиною свята стала велика культурна програма просто неба. На галявині Саду звучали українські, болгарські, грузинські, польські, корейські, гагаузькі, чеські, вірменські та німецькі пісні, народні танці й музика різних народів України. Виступи змінювалися один за одним, і весь простір перетворився на живу мапу багатокультурної України.
А ще — були аромати національних кухонь, традиційні страви та частування, якими пригощали учасники форуму. Люди знайомилися не лише через слова чи сцени, а й через смак, традиції та гостинність своїх народів. Саме у таких простих речах — спільному столі, хлібі, музиці, розмовах між людьми — і народжується справжня довіра.
Дуже символічним став фінал форуму, коли волонтерами вийшли на сцену з насінням квітів, говорячи про те, як ці квіти проростатимуть після перемоги — на Харківщині, Донбасі, Херсонщині, Бессарабії, Закарпатті, Поліссі та у вільному Криму.
І, мабуть, саме це стало головним відчуттям цього дня: попри різні мови, культури, традиції й історії — Україна сьогодні звучить як одне велике багатоголосся людей, які навчилися бути поруч не лише у радості, а й у найважчі часи.
Форум став нагадуванням про дуже важливу річ: українське різноманіття — це не про поділ. Це про силу, взаємну повагу і спільну відповідальність за майбутнє країни.
Захід відбувся за ініціативи ДЕСС та за підтримки партнерів — ГО «Голос ромні», Посольства Канади в Україні, Об’єднаної Діаспори Азербайджанців України, Ради національних спільнот України, Європейської Коаліції – Альянс національних спільнот, Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Фото форуму Дмитра Головченка
