Цьогоріч День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття Україна відзначила особливо символічно — у день, коли вся країна також одягнула вишиванки. І саме цього дня Київ став місцем великої зустрічі людей різних культур, мов, традицій і релігій, об’єднаних одним відчуттям — любов’ю до України. Українські, кримськотатарські, болгарські, румунські, гагаузькі, польські, угорські, вірменські, азербайджанські, корейські, ромські та десятки інших національних строїв цього дня створили живу картину сучасної України — різної, багатоголосої, але єдиної.
Саме такою атмосферою — дуже людяною, теплою й по-справжньому родинною — пройшов Другий Всеукраїнський форум національних спільнот і корінних народів України, який відбувся під гаслом: «Різні зерна в долонях — та одна весна в серцях».
Форум зібрав понад 600 учасників з різних регіонів України — представників національних спільнот і корінних народів України, військових, волонтерів, молодь, духовенство, дипломатичний корпус, міжнародні організації, представників державної влади, митців та громадських діячів. Простором зустрічі став Сад міжнаціональної злагоди — місце, яке вже другий рік поспіль перетворюється на символ довіри, пам’яті та спільного майбутнього України.
Гостей форуму зустрічали обличчя загиблих Героїв — представників національних спільнот і корінних народів України, які віддали свої життя за свободу й незалежність нашої держави. Алея пам’яті якою проходили учасники заходу, кожен ніс із собою вдячність і внутрішню шану до тих, завдяки кому сьогодні Україна живе й бореться.
Світлини воїнів, імена, погляди, історії людей різного походження, різних культур і традицій об’єднувалися тут у спільному болі та спільній гідності. Саме ця алея ще до початку всіх подій нагадувала кожному: Україну сьогодні боронять і за неї віддають життя люди різних національностей, але з одним серцем — українським.
Форум розпочався не з офіційних промов, а з кола єдності, гаївок та спільного відчуття весни, життя і продовження традицій. Гостей зустрічали символічними пакетами із насінням різних польових квітів та бейджами із насінням трав — як знак віри у мир, відродження та майбутнього, яке проростає навіть у найважчі часи.
Особливо емоційною частиною форуму стала міжконфесійна молитва за Україну за участі представників Всеукраїнської Ради Церков і різних релігійних організацій, а також ритуал пам’яті з поминальним деревом, яке представники румунської спільноти привезли як символ життя, вдячності та продовження пам’яті. Люди брали з його гілок хліб — як жест єдності, спільної молитви та пам’яті про тих, завдяки кому сьогодні Україна продовжує жити.
Одним із центральних символів форуму стало продовження Саду міжнаціональної злагоди. Представники національних спільнот і корінних народів України, керівництво держави, дипломати та учасники заходу разом висадили нові дерева як знак спільної відповідальності за мирне майбутнє України. Сад, започаткований торік, продовжує рости як жива карта багатонаціональної України — країни, де різні корені живляться однією землею.
Окреме місце у програмі форуму посіли історії військовослужбовців різного етнічного походження, які сьогодні захищають Україну у лавах Збройних Сил. Саме ці розмови стали одними з найщиріших моментів дня — без пафосу, але з дуже великою внутрішньою силою. Учасники говорили про дім, підтримку, людську близькість і про те, як війна навчила людей різного походження ще сильніше триматися одне за одного.
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що Україна сьогодні демонструє світові приклад справжньої міжнаціональної солідарності, коли люди різних культур, мов і релігій не лише зберігають власну ідентичність, а й разом боронять державу та працюють заради її майбутнього.
«Україна завжди була єдина, бо ніколи не ділила своїх синів і дочок за конфесійною, національною чи іншою ознакою. Але війна підсилила це в рази і зараз я відчуваю особливу єдність усіх народів, що спільно виборюють незалежність України борючись з ворогом», – наголосив на відкритті форуму голова ДЕСС Віктор Єленський.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко наголосив на важливості людської єдності та взаємної відповідальності у час війни, підкресливши, що саме довіра між людьми різного походження є основою сильної держави.
“Щодня, коли ми бачимо події на фронті, коли ми бачимо наших Героїв, там завжди є представники різних національностей, спільнот. І це засвідчує той факт, наскільки ми єдині, ми разом, наскільки ми об’єднані та наскільки сильна Україна. Завдяки тому, що ми різні – ми разом і можемо бути щасливими. Для цього нам бракне тільки миру в країні”, – зауважив Олександр Корнієнко.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров підкреслив, що війна особливо показала справжню силу української політичної нації — силу людей, які попри різне коріння стоять пліч-о-пліч за свободу України.
“Ми бачимо єдність різних народів в Україні. Для мене єдність – це коли усі в країні однаково добиваються рівних прав, однаково боронять свою державу і однаково уважні – до культур різних народностей в країні. Зараз на захист держави в Україні стали усі національності – це і є справжня єдність”, – наголосив на форумі Рефат Чубаров.
До відзначення Дня міжнаціональної злагоди та культурного різноманіття долучилися і представники українського уряду, Верховної Ради. Під час форуму заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська вручила відзнаки Президента України волонтерам, представникам національних спільнот і корінних народів України — людям, які щоденно допомагають країні, підтримують військових, працюють для громад і зміцнюють Україну своєю працею та людяністю.
“ Україна серед усіх європейських держав унікальна у своєму розмаїтті. Ми маємо різне коріння, різне походження, але усі маємо українське серце. Другої такої країни в Європі немає. За останні роки Президент зробив багато дій, аби усім спільнотам було добре жити в Україна. У нас діти мають змогу здавати НМТ мовою, якою навчалися. У нас є університети, де вчаться мовою національних спільнот. Ми маємо усе, для гарного і мирного життя. Лишилося тільки подолати спільного ворога, аби в країні настав мир”, – наголосила заступниця керівника Офісу президента України Олена Ковальська.
“У час війни особливо цінуються свята, які несуть любов, добро і надію. Для мене цей день саме про це. Насправді ми заклали дуже демократичну модель розвитку національних спільнот в Україні. І насправді держава рухається у цьому процесі. І коли нам часом дорікають, що ця модель була занадто демократична, я розумію, що це насправді був єдиний шлях, як ми могли зробити. Це свято – це свято про нашу спільну історію, про нашу надію на мир у майбутньому, віри в те, що Україна буде процвітаючою. Хочу сказати, що головним, що вдалося зробити впродовж останні років у етнополітиці – це те, наскільки зросла громада національних спільнот, наскільки об’єднаною вона стала – для України – це важливо”, – зауважила народна депутатка України Неллі Яковлєва.
“Наявність в Україні національних спільнот і корінних народів в Україні є дуже важливим для держави. Усі ці люди є частиною української політичної нації. Така велика кількість нацспільнот – є унікальною рисою держави”, – додала народна депутатка Таміла Ташева.
Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, який має грецьке коріння, наголосив, що культурне розмаїття є невід’ємною частиною сили та єдності української нації. «Це свято і моєї родини, і всієї української нації. Не зважаючи, що ми усі різні, у нас різні культури, ми доповнюємо велику українську націю. Це свято стало ще більш важливим, коли в Україні почалася війна. Усі спільно, обʼєднавшись ми боремося з російським агресором. Ми виборюємо наше спільне майбутнє і ми точно переможемо» .
До форуму також долучилися представники дипломатичного корпусу та міжнародних організацій, які наголосили на важливості міжкультурного діалогу, поваги до прав національних спільнот та підтримки України у боротьбі за свободу і демократичні цінності.
“ Це свято – віднайдення опори один в одному, незалежно від походження чи культури. У такі важкіі часи саме довіра й підтримка стають особливо цінними. І хоча я не є представницею жодної з національних спільнот, але працюючи поруч із ними, дуже хочу вірити, що в Україні кожна спільнота справді почувається вдома. Це надзвичайно важливе й цінне відчуття”, — зауважила Наталія Радивинчук, національна координаторка проєктів Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин в Україні
Віктор КІРІЛЕ Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Молдова в Україні наголосив: «Я радий бачити, що Українська держава робить усе, щоб підтримати і поважати права нашого народу в Україні. Я радий бути з вами тут і святкувати різноманіття в Україні. Ми різні, але сьогодні ми поділяємо ті самі цінності і бачення».
“Ми народи, які живемо поруч багато років. Ми боролися із спільними ворогами, ми і зараз боремося із спільним ворогом. Польща із усіх сил, з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає українському народу. Наші громадяни відкрили свої серця і свої домівки, де ми приймали українців, які тікали від війни і потребували захисту. Але найбільше нас поєднує спільна культура. Наші театри радо приймають українських колег, які зараз подорожують світом і розповідають про свою культуру і цінність, розказують історію свого народу у світі. Популяризація культури, різної культури на цьому святі сьогодні – є дуже добрим цивілізованим прикладом для усього світу”, – зазначив Павел Овад, керівник консульського відділу Посольства Республіки Польща в Україні.
Протягом усього дня простір форуму наповнювали голоси різних громад. На сцені виступали творчі колективи та митці національних спільнот і корінних народів України, звучали українські, болгарські, грузинські, корейські, вірменські, польські, чеські, гагаузькі, кримськотатарські, молдовські, азербайджанські та інші мотиви.
Окремою частиною форуму стала дегустація національних страв різних національних меншин України. Гості знайомилися, говорили, пригощали одне одного традиційними блюдами національних кухонь, ділилися історіями, майстерністю. Саме в таких деталях — у запаху свіжого хліба, у музиці, у дитячих усмішках, у національних костюмах і простих людських розмовах — особливо відчувалася атмосфера великої української родини.
Фінальним акордом форуму став вихід студентів-волонтерів Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка — молодих людей, які приїхали навчатися до Києва з різних регіонів України. У руках вони тримали пакетики з насінням квітів, які отримав кожен учасник форуму, і говорили про те, де ці квіти обов’язково проростуть: на Харківщині — там, де земля так чекає на мир, на мальовничому Закарпатті, у степах Приазов’я та рідної Херсонщини, де море знову дихатиме волею, на мужньому та незламному Донбасі, повертаючи життя туди, де ворог намагався його випалити, у сонячній Бессарабії, де століттями у злагоді переплітаються десятки культур, і в Криму — який обов’язково дочекається свого часу у вільній, квітучій Україні: «Ми несемо в серцях пекучий біль за кожним, кого забрала ця війна… за тими, хто віддав життя, щоб ми сьогодні могли стояти тут. І ці квіти, які ми посіємо у своїх містах і селах, — це наша пам’ять про них. Жива і невмируща.
У наших долонях — різне зерно, бо ми всі різні. Але в наших серцях — одна на всіх весна. І ми обов’язково її зустрінемо».
Фотозвіт форуму за посиланням.