8 травня — день тихої пам’яті.
День, коли людство згадує ціну війни не в цифрах, а в людських долях.
Український народ заплатив одну з найстрашніших цін у боротьбі з нацизмом: мільйони загиблих, спалені села, зруйновані міста, скалічені покоління. Українська земля стала одним із головних полів Другої світової війни — і одним із найбільших місць людського болю.
Ми схиляємо голову перед пам’яттю тих, хто поклав своє життя, щоб зупинити нацизм.
І вічно пам’ятатимемо тих, хто віддав життя сьогодні — щоб не дати розростися новому злу, яке знову прийшло на нашу землю.
Ми вшановуємо всіх, хто боровся тоді — і всіх, хто боронить Україну зараз.
Бо мир не буває назавжди гарантованим. Його щоразу доводиться захищати.
Сьогодні Україна стоїть не лише за себе — за свободу, гідність і право людини жити без страху.
Примирення неможливе без правди.
Пам’ять — без людяності.
Майбутнє — без єдності.
Тоді ми вистояли проти нацизму.
Сьогодні — вистоїмо проти рашизму.