10 грудня 2025 року в Києві відбулася дискусія «Діалог Церкви, держави та суспільства: шляхи до порозуміння», що зібрала представників релігійних спільнот, державних інституцій, академічного середовища, медіа та громадянського суспільства. Учасники зустрілися для відвертої розмови про найскладніші питання релігійної сфери в Україні та про те, як шукати шляхи до взаєморозуміння в умовах війни й суспільних трансформацій.
У першій частині заходу говорили про морально-етичні аспекти законодавчих рішень, відповідальність релігійних організацій і держави, а також про потребу захисту гідності віруючих і недопущення радикалізації в релігійному середовищі. Голова ДЕСС Віктор Єленський наголосив, що релігійні громади роблять надзвичайно важливу гуманітарну та капеланську роботу, але цей позитивний внесок часто залишається непомітним, адже медіа значно активніше реагують на конфлікти, ніж на щоденну доброчинну діяльність.
Пояснюючи логіку Закону про захист конституційного ладу у сфері релігійних організацій, Єленський підкреслив, що документ – це відповідь на спроби росії використовувати релігію для підривної діяльності проти України. За його словами, закон не порушує свободу совісті й передбачає, що всі остаточні рішення ухвалює тільки суд. Він окремо зупинився на ситуації з Київською митрополією УПЦ: ДЕСС виявила ознаки її афіліації з російською православною церквою та видала припис усунути ці зв’язки. Вимоги стосувалися не віровчення й не богослужбової практики, а виключно юридичних і організаційних моментів — фактичного виходу з підпорядкування Москві, інформування вірян, припинення участі в органах РПЦ та відмови від статуту, який формально прив’язує УПЦ до російської церковної структури. Керівництво УПЦ, за словами Єленського, відмовилося виконувати припис і намагається затягувати судові процеси. Він наголосив, що держава не вимагає нічого, що суперечить вірі чи традиції — мова йде тільки про припинення залежності від структури, яка підтримує війну проти України.
У другій половині дня учасники перейшли до теми практичних механізмів порозуміння в громадах і культури діалогу між різними релігійними юрисдикціями. Начальник відділу з питань релігій Вячеслав Горшков підкреслив, що сьогоднішні відносини між державою, церквою та суспільством особливо чутливі й складні, адже війна ставить під загрозу не лише державні інститути, а й саме існування України. Він зазначив, що демократична модель співжиття неможлива без партнерства цих трьох сфер. У минулому церкви звикли мати справу переважно з державою, але сучасне українське громадянське суспільство вже є достатньо сильним, щоб впливати на формування політики, і це вимагає нових навичок та рівноваги у взаємодії.
Горшков наголосив на потребі «публічного богослов’я» — уміння церков відповідати на реальні суспільні запити й не замикатися у внутрішніх дискусіях. Він описав сильні й слабкі сторони кожної зі сторін: держава рухається до європейських стандартів, але залишається бюрократизованою; церкви мають великий авторитет, проте часто вразливі до політизації й внутрішніх суперечностей; суспільство здатне до самоорганізації, але легко реагує емоційно й може піддаватися маніпуляціям. При цьому Україна відходить від моделі суворого відокремлення церкви від держави й поступово переходить до партнерської моделі, де важливими є прозорість, відповідальність і чіткі процедури. Зокрема, якщо церкви очікують підтримки від держави, то й держава має право очікувати від них відкритості, у тому числі фінансової, та впорядкованих статутів.
Він також звернув увагу на недостатню інституційну спроможність ДЕСС, яка не має власних територіальних підрозділів і не може повністю контролювати ситуацію на місцях, оскільки реєстраційні рішення ухвалюють структури, що їй не підпорядковані.
Підсумовуючи, учасники заходу дійшли думки, що кожній зі сторін необхідно зробити свій внесок у зміцнення суспільної єдності: державі — посилити інституційні можливості, церквам — розвинути внутрішній діалог і модернізувати статути, а суспільству та медіа — сприяти медіаграмотності, створювати середовища для діалогу й не перекручувати релігійну тематику, зводячи її лише до конфліктів. Саме така співпраця, на думку учасників дискусії, здатна забезпечити здоровий розвиток релігійної сфери в Україні та посилити стійкість суспільства перед зовнішніми загрозами.
