Це була розмова, в якій не ховалися за формальностями і не прикривалися «датою в календарі». Говорили прямо — про досягнення, які справді є, і про проблеми, що досі болять і потребують рішень.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті спільно із Закарпатською ОВА та обласним благодійним фондом «Благо» провела круглий стіл до Міжнародного дня ромів, який щороку відзначають 8 квітня. Захід відбувся у змішаному форматі та зібрав близько 50 учасників з різних регіонів: представників органів влади, ромської спільноти, освітян, експертів і громадських діячів.
Дискусія була побудована навколо чотирьох ключових напрямів — і кожен із них показав, наскільки ця тема є глибокою та багатогранною.
Захід відкрив Юрій Гузинець, заступник голови Закарпатської ОВА. Він наголосив, що підтримка ромської громади, її участь у суспільному житті та забезпечення рівних можливостей — це не другорядне питання, а один із пріоритетів регіону. І ключовий принцип тут простий: нічого для ромів — без ромів.
У вітальній частині також виступили Ігор Лоссовський, заступник Голови ДЕСС (онлайн), та Елеонора Кулчар, радниця голови Закарпатської ОВА. Вже з перших виступів стало зрозуміло: розмова буде відвертою. Не лише про успіхи — хоча вони є і їх важливо визнавати.
Справді, за останні роки помітний прогрес: ромська спільнота стає більш активною, з’являється більше освічених фахівців, освітян, держслужбовців, військових. Водночас проблем залишається чимало, і вони не вирішуються самі по собі. Повномасштабна війна лише загострила ці виклики, особливо для вразливих груп.
Сьогодні критично важливо забезпечити рівний доступ до базових прав — гуманітарної допомоги, документів, медицини, освіти, житла, працевлаштування та участі в суспільному житті. Головна ідея, яка звучала протягом усього заходу, — ніхто не має залишитися поза увагою.
Як підкреслила Елеонора Кулчар, важливо не просто говорити про інтеграцію, а робити так, щоб люди реально відчували: вони тут свої — у безпеці, з можливостями і без відчуття відчуження.
Окремий, ширший контекст окреслила Земфіра Кондур, менеджерка проєктів Ради Європи. Вона нагадала про міжнародні ініціативи, зокрема «Opre Roma» та Ромський тиждень у Європейському парламенті, які створюють платформи для обговорення прав ромів на високому рівні.
За її словами, за останні 10 років досягнуто реального прогресу — зростає кількість активних і освічених представників ромської спільноти. Водночас цього недостатньо, і попереду ще багато роботи.
Рада Європи ухвалила нову стратегію щодо ромів, Україна — національний план дій. Але ключовий акцент — не на документах, а на їх реальному виконанні. Саме тому надзвичайно важливо посилювати участь самих ромів у прийнятті рішень. Один із практичних інструментів — розвиток інституту ромських радників. Приклад Закарпаття, де вже працює така радниця, демонструє ефективність цього підходу.
Перша панель була присвячена ромам з числа внутрішньо переміщених осіб. Обговорення зосередилося на практичних питаннях: як забезпечити доступ до допомоги і як не допустити, щоб люди залишалися «поза системою».
Як наголосила Ольга Травіна, директор департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОВА, проблема часто полягає не у відсутності допомоги, а в недостатній поінформованості про неї. Люди просто не знають, куди звертатися і які можливості існують.
Найбільш ефективним підходом є залучення самих представників ромської спільноти до цієї роботи. Досвід показує: коли комунікацію ведуть «свої», рівень довіри і результат значно зростає.
Окремо йшлося про соціальні послуги і підтримку сімей. Зокрема, про необхідність розвитку сімейних форм виховання, адже багато дітей з ромських родин потрапляють до інтернатів, хоча могли б залишатися в сімейному середовищі за умови належної підтримки.
Друга панель була присвячена освіті ромських дітей. Обговорювали типові виклики: низьку мотивацію, складну взаємодію з батьками, нестачу підготовлених педагогів. Водночас звучала і чітка позиція: освіта — це ключ до змін, і вона має бути доступною та зрозумілою для кожної дитини.
Третя панель стосувалася ромської мови та її кодифікації. Учасники наголошували: збереження мови — це питання збереження культури, самобутності. Ця панель виявилася найдовшою та однією з найактуальніших. Водночас важливо на думку деяких учасників круглого столу не починати з нуля, а використовувати вже наявний міжнародний досвід, який і прагне адаптувати та переосмислити під наші реалії, наголошували члени Робочої групи з кодифікації ромської мови.
Четверта панель була присвячена інтеграції — працевлаштуванню, соціальному супроводу, доступу до можливостей. Йшлося про базові речі: як зробити так, щоб люди могли працювати, мали підтримку і не опинялися на узбіччі суспільства.
Червоною лінією через усі обговорення проходила одна думка: політики мають працювати для людей, а не для звітів. Інтеграція — це не про документи, а про відчуття приналежності.
Війна лише загострила ці виклики. Вона не ділить людей за національністю — і допомога також не повинна цього робити. Саме тому особливо важливо забезпечити рівний доступ до всіх базових прав для кожного.
У підсумку ця зустріч стала не лише обміном думок, а кроком до конкретних рішень. Напрацьовані пропозиції будуть враховані у регіональному плані реалізації ромської стратегії до 2030 року.
І, мабуть, головне відчуття після цієї розмови — зміни можливі. Але лише тоді, коли є чесність, співпраця і готовність чути одне одного.
Ключова думка, яка об’єднала всіх учасників:
«Щоб політики працювали — люди мають відчувати, що вони тут свої.»
