У Києві відбувся перший масштабний науково-практичний форум, присвячений грекам України, який порушив суспільно-політичні, історико-культурні та мовні аспекти життя цієї національної меншини. Захід, ініційований Державною службою з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), у співпраці з Федерацією грецьких товариств України та Маріупольським державним університетом, став важливим кроком підтримки для понад 100 тисяч етнічних греків, які проживають в Україні.
На початку форуму учасники зібралися у Михайлівському Золотоверхому соборі, де молилися за мир і єдність України. Настоятель Собору проводив молитву новогрецькою мовою.
Голова ДЕСС Віктор Єленський підкреслив, що збереження ідентичності греків є одним із пріоритетів державної політики, приділяючи особливу увагу грекам, які залишаються на тимчасово окупованих територіях.
Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов наголосив на важливості збереження мов і культурних традицій грецьких громад Приазов’я, які наразі переживають випробування війною. Під час чотирьох панельних дискусій обговорювалися історичні, мовні та культурні аспекти життя греків в Україні, їхній внесок у боротьбу проти російської агресії та роль міжнародних організацій у розв’язанні проблем цієї національної меншини.
Історичні, мовні та культурні аспекти життя цієї нацменшини, її внесок у боротьбу проти російської агресії та роль міжнародних організацій у вирішенні проблем греків, зокрема, й тих, які залишилися на окупованих територіях, обговорили під час чотирьох панельних дискусій.
Так, учасники дискусії «Суспільно-політичний поступ греків України: історичний шлях та виклики сьогодення» розвінчували міфи про переселення греків із Криму у Надазов’я наприкінці 18 ст. На думку кандидатки історичних наук, доцентки Маріупольського держуніверситету і авторки книг про греків Надазов’я Світлани Новікової, це не було благодіяння з боку Катерини Другої, як трактували цю подію спочатку у Російській імперії, а потім у СРСР. «Насправді кримських греків вивезли, щоб послабити Кримське ханство», – уточнила вона.
Такої ж думки і доктор історичних наук Інституту історії НАН України Валерій Томазов: «Російські міфи дуже живучі. Втім, нині історики єдині у тому, що вихід християн, зокрема греків, з території Кримського ханства у 1778 році, – це була депортація, під час якої загинуло багато людей. Все відбувалося під «дулом пістолета», як це робили росіяни і в ті часи, і зараз. А митрополиту Ігнатію, якого раніше називали мало не Мойсеєм, насправді російська влада добре заплатила за це. Тоді як переселенці втратили не лише свої домівки, а й життя».
Правду про переселення греків треба поширювати, вважає кандидатка історичних наук, доцентка Маріупольського держуніверситету Світлана Арабаджи, аби російські міфи швидше пішли в небуття. Для цього, на її думку, слід створити онлайн курс про історію греків України іноземною мовою і викласти його на загальнодоступній платформі безкоштовно.
Учасники дискусії також запропонували підготувати відповідний підручник для молоді та відродити недільні школи з обов’язковим вивченням історії греків Надазов’я. А до інтегрованого курсу історії, що готується нині для викладання в українських школах, включити розділ про історію національних меншин (спільнот) України.
Справжня історія переселення греків є запорукою виживання не лише маріупольських греків, а й усієї української діаспори, вважає докторка історичних наук, завідувачка відділу Інституту історії НАН України, член-кореспондент НАН України Лариса Якубова. – Я виступаю за те, аби був створений новітній наратив історії греків в Україні, де грецька спільнота постане як неповторний феномен. Бо без знання своєї сутності нема свободи і суб’єктності, – зауважила вона. Водночас науковець виступила категорично проти створення так званих грецьких резервацій, в яких мали б місце змішані шлюби та знання лише однієї – румейської чи урумської – мови. «Резервація – це стагнація, – підкреслила докторка історичних наук. – Греки протягом усієї своєї історії ніколи не сиділи в резерваціях, тому нині ця діаспора найбільша у світі. Громади нацменшин мають бути інтегровані в сучасне життя. Діти мають вивчати по кілька мов, в тому числі англійську. Водночас слід піднімати рівень освіти греків і запустити внутрішні механізми модернізації румейської та урумської мов. Тобто реанімувати усе те, що знищувала радянська влада протягом свого існування».
Детальніше про те, як зберегти румейську і урумську мови, що вимирають, говорили учасники наступної панельної дискусії «Проблеми збереження національної ідентичності румеїв та урумів: культурні та мовні аспекти».
Так, мовний активіст і член правління ГО «Надазовські греки: уруми і румеї» Олександр Рибалко запропонував визнати урумську та румейські мови окремими мовами, а не діалектами, видати підручник і затвердити алфавіти обох мов, відновити роботу держвидавництва мовами нацменшин. Також, на його думку, слід використовувати єдину назву «надазовські греки», визнати надазовських греків окремою етнічною спільнотою і надати їй статус корінного народу України, а 8 серпня визначити Днем пам’яті жертв насильницького переселення кримських християн у 1778-1780 роках. Зберегти ж культурну спадщину надазовських греків, за його словами, допоможуть і такі заходи як: відкриття у Києві профільної музейної експозиції, видання архівних записів традиційної музики.
Кандидатка філологічних наук, доцентка Маріупольського держуніверситету Юлія Лабецька запропонувала оцифрувати румейські та урумські пісні задля їх збереження та розмістити їх на відкритій платформі, а також презентувала новітній спосіб графічної репрезентації румейської мови.
Член Постійного Форуму ООН з питань корінних народів Сулейман Мамутов поділився досвідом, як зберегти один з елементів мови, що зникає, і запропонував використати його для збереження загрожених румейської і урумської мов як ключового фактору ідентичності надазовських греків. Він також наголосив, що без підтримки міжнародних донорів і волонтерів цей процес буде неможливий.
Журналістка і менеджерка проєктів з кримськотатарської ідентичності Мавілє Халілова зауважила, що і кримські татари, і греки України проживають споріднені процеси у формуванні своєї ідентичності. І додала, що «кримські татари готові ділитися досвідом свого шляху з іншими національними спільнотами, чиї шляхи перетинаються з їхніми».
У рамках дискусії кандидатка історичних наук Маріупольського державного університету Ольга Хроненко розповіла про історію першого театру Надазов’я, створеного 1932 року, а кандидатка філософських наук, доцентка кафедри тюркології ТФ КНУ ім.Т.Шевченка Ірина Дрига розглянула можливості відродження румейської та урумської мов за умов адекватного законодавства, розумного планування, економічних ресурсів, публічного інтересу і підтримки мовної громади. Зокрема, запропонувала відновити контакти з етнографічними інституціями інших країн, наприклад, етнографічним університетом в Анкарі. Професорка, завідувачка кафедри Візантійських та новогрецьких студій Кіпрського університету Марілена Каріолему поділилася досвідом із вивчення маленьких мов Середземномор’я, а докторка педагогічних наук, завідувачка відділу навчання мов нацменшин Інституту педагогіки НАПН України Наталія Богданець–Білоскаленко наголосила на необхідності кодифікації румейської та урумської мов, створенні абеток та написанні і затвердженні у Міносвіти відповідної навчальної програми.
Під час третьої панельної дискусії науковці та громадські діячі говорили про роль греків України у суспільно-політичному житті країни в контексті російсько-української війни та їх внесок у протидію російській агресії.
Так, консул України в Салоніках Євген Шквира розповів про те, що з початком повномасштабного вторгнення до Греції виїхало багато греків-біженців з України. Увесь цей час вони беруть активну участь у створенні гуманітарних хабів та відправці гуманітарної допомоги в Україну, а також в акціях протесту проти російської агресії. Так, Спілка греків України в Греції організувала День пам’яті жертв Голодомору у листопаді 2022 року, заходи до других роковин повномасштабного вторгнення, а у травні 2024-го – прем’єрний показ документальної стрічки «20 днів у Маріуполі» у центральному кінотеатрі Салонік з грецькими субтитрами.
«У Греції добре працює російська пропаганда, там, на жаль, існує негласна заборона на показ цього фільму. Тож організувати його перегляд у Салоніках для нас було ще тим викликом, – розповіла заступниця Президента Спілки греків України в Греції, голова ГО «Грецьке товариство «ЕНОТІТА» Ніна Плечак. – Місцеві жителі не хотіли бачити правду. Але із зали вони виходили зі сльозами на очах».
Говорити правду в умовах російсько-української агресії, вважає громадська діячка, це наразі пріоритетна задача для усіх українських греків, які втекли за кордон через війну. Адже в міжнародній спільноті, на її думку, досі немає уявлення, хто такі греки України. Саме з цією метою члени її організації організовують наукові конференції та фотовиставки у США, Індії, країнах Європи і розповідають, що батьківщина надазовських греків із центром у Маріуполі нині окупована росіянами, саме місто майже знищено, як і тисячі його мешканців. Ці кроки надзвичайно важливі для світової спільноти, щоб вони й надалі підтримували Україну і не забували, що тут іде війна, підсумувала Ніна Плечак. І додала: «Не треба боятися заявляти, що ми – громадяни України, незважаючи на своє етнічне походження».
Виїзд надазовських греків через війну з місць їхніх поселень – це подвійна травматизація, наголосила кандидатка політичних наук, доцентка Маріупольського університету Тетяна Іванець. Адже перше насильницьке переселення вони пережили наприкінці 18 ст. «Це не індивідуальна травма, а колективна», – підкреслила вона. І зауважила, що науковці дослідили синдром втрати дому в контексті цієї національної меншини і з’ясували, що дім для греків – це локальна ідентичність. Саме тому виїжджаючи за кордон, вони намагаються шукати людей зі своєї громади і створюють велику кількість товариств саме греків Надазов’я.
Микола Ахбаш, член правління ГО «Надазовські греки: уруми і румеї», наголосив, що їхня організація наполягає, аби надазовські греки були визнані корінним народом України, а між ними і грецькою діаспорою нарешті була проведена межа. Адже досі грекам України найчастіше розповідали про Грецію і грецьку культуру, а не про їхню унікальність.
Проведені науковцями дослідження показали, що до 2014 року 85 відсотків греків України проживали на території Надазов’я, повідомила кандидатка політичних наук, провідна співробітниця Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України Анастасія Дегтеренко. Але через бойові дії, які розпочалися в регіоні у 2014-му, багато грецьких громад стикнулися з новими викликами і змушені були переїхати з місць традиційних поселень. Аби сприяти поверненню греків-переселенців в Україну після закінчення війни, у 2022-му році в Німеччині був започаткований проєкт «Етнополітчиний менеджмент», розповіла вона. І додала, що вона разом із двома дітьми повернулася до Києва з Німеччини минулого літа, оскільки бачить своє майбутнє лише тут.
Тим часом учасники 4-ої панельної дискусії – менеджерка проєктів Ради Європи Земфіра Кондур, керівник комунікацій та програм для креативних індустрій House of Europe Антон Савіді та заступник Постійного делегата України при ЮНЕСКО Микола Мовчан підкреслили важливість позиції та ролі міжнародних організацій у висвітленні та вирішенні проблем греків України та розповіли про можливості залучати міжнародну допомогу для освітніх, мовних та культурних проєктів цієї нацменшини.
Одним з підсумків форуму стала пропозиція підготувати резолюцію, яка збере всі рекомендації учасників для збереження ідентичності греків України. Голова Федерації грецьких товариств Степан Махсма підкреслив, що цей захід є одним із наймасштабніших для грецької громади за всю історію незалежної України.
Віктор Єленський резюмував: «Ми хочемо, щоб весь світ знав, що наші греки позбавлені місць свого традиційного проживання, які знаходяться під окупацією, їх рідні села, міста і головна перлина їхнього ареалу – Маріуполь – практично знищені. Ми повинні зберегти цих людей, ми повинні зберегти цю культуру і ми повинні свідчити кожним своїм кроком, що ми туди повернемося, Україна туди обов’язково повернеться».
