Коли навколо стільки потрясінь і важких новин, людям особливо потрібне джерело внутрішньої сили, щоб триматися далі. У такі часи спільна молитва перестає бути лише релігійним обрядом. Вона стає живою потребою суспільства — тим внутрішнім мостом, який допомагає не втратити надію, додає стійкості йти вперед і підтримує в найтемніші часи.
4 липня в Києві вже одинадцятий рік поспіль відбулося міжконфесійне богослужіння «Молитва за Україну». У Міжнародному центрі культури і мистецтв зібралися близько трьох тисяч людей — духовні лідери різних конфесій, військові капелани, представники державної влади, волонтери та віряни з різних куточків країни.
Традицію таких спільних молитовних зустрічей започаткував британський євангеліст Девід Хасавей. Уже понад шістдесят років він служить в Україні й цього року, попри поважний вік, знову приїхав до Києва. Згадуючи часи, коли за віру можна було потрапити до радянської в’язниці, він не стримував сліз:
«Бог тебе не покинув, Україно. Він вас ніколи не забуде. Ви молилися, і ви знаєте, що молитва змінює націю».
Від імені Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до учасників звернувся начальник Відділу у справах релігії Вячеслав Горшков. Він наголосив, що за роки повномасштабної війни спільна молитва стала для українців не лише духовною практикою, а й символом суспільної єдності.
«Попри різноманіття наших традицій, ми єдині в любові до України, у прагненні справедливого миру та у вірі, що Господь не залишає тих, хто покладає на Нього свою надію», — зазначив він.
Водночас Вячеслав Горшков звернув увагу на виклик, який сьогодні постає перед релігійними спільнотами.
«Держава може встановити Національний день молитви. Може скликати спільне зібрання. Може залучити перших осіб. Але держава не може наказати людському серцю бути щирим. Це вже відповідальність кожної релігійної спільноти — і кожного з нас особисто», — підкреслив він.
За словами Вячеслава Горшкова, справжня сила молитви вимірюється не лише словами, а тим, як вона змінює людину. Найбільшим випробуванням для віри стала тривалість великої війни, адже, як він зауважив, «легко молитися гаряче в перші дні небезпеки, але значно важче — не втомлюватися молитися рік за роком».
Він закликав присутніх, щоб їхня віра виходила далеко за межі молитовних залів.
«Коли учні звернулися до Ісуса зі словами: “Господи, навчи нас молитися”, вони просили не просто правильних слів. Вони прагнули такого життя, у центрі якого перебуває Бог. Адже справжня молитва — це не лише те, що ми промовляємо вустами. Це те, як ми живемо після слова “Амінь”.
Є мудрий вислів: “Живіть так, щоб люди розпитували вас про вашу віру”. Саме так проявляється справжня сила молитви. Якщо вона змінює наше серце, то неодмінно проявляється і в наших вчинках — у любові до ближнього, милосерді, чесності, готовності служити людям і своїй Батьківщині».
Цитуючи слова апостола Павла: «Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:9), керівник профільного відділу ДЕСС підсумував, що саме людей чеснот — тих, хто не лише просить у молитві про мир і надію, а й сам стає підтримкою для інших, — сьогодні найбільше потребує Україна.
Під час богослужіння лідери українських церков по черзі звершували молитви за українських військових, медиків, капеланів, волонтерів, дітей, цивільне населення, за повернення полонених, духовне відродження України та встановлення справедливого миру.
Міжконфесійний проєкт «Молитва за Україну» був започаткований з ініціативи британського євангеліста Девіда Хасавея за підтримки лідерів українських церков. Перше масштабне молитовне зібрання відбулося у 2016 році в київському Палаці спорту й відтоді стало щорічною традицією. Навіть під час пандемії COVID-19 та після початку повномасштабного російського вторгнення молитва не припинялася — змінювався лише її формат.
Цьогорічне богослужіння вкотре засвідчило, що спільна молитва залишається не лише духовною практикою, а й простором єдності українського суспільства. Адже справжня молитва не завершується словом «Амінь» — вона продовжується у щоденному житті, у відповідальності, милосерді та служінні ближнім.
