12 червня виповнюється 170 років від дня народження отця Богдара Кирчіва — священника Української Греко-Католицької Церкви, письменника, поета та громадського діяча, який належав до покоління українських духовних провідників Галичини другої половини ХІХ століття.
Його життя стало прикладом того, як священниче покликання може поєднуватися з активною працею для розвитку національної культури, освіти та громадського життя. Для отця Богдара служіння Богові було нерозривно пов’язане зі служінням своєму народові.
Майбутній душпастир народився 12 червня 1856 року в селі Корчин на Сколівщині. Освіту здобував у Львівській гімназії, а згодом у Львівській духовній семінарії. У студентські роки він став одним із найактивніших учасників українського громадсько-культурного руху. Був членом і діячем «Академічного братства», організовував заходи на пошану Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка та Олександра Кониського, сприяючи формуванню національної свідомості молодого покоління українців.
20 листопада 1886 року Богдар Кирчів прийняв єрейські свячення. Його душпастирська праця розпочалася на парафії в селі Лоп’янка на Рожнятівщині, пізніше він служив у Лисятичах на Стрийщині, а впродовж 1890–1900 років був парохом у селах Довге та Моршин Стрийського деканату. Однак діяльність священника не обмежувалася церковною громадою. Поряд із духовною опікою він провадив широку освітню та громадсько-політичну працю, підтримуючи розвиток українського життя на Стрийщині.
Важливе місце у його житті займала літературна творчість. Перші поетичні спроби з’явилися ще в роки навчання. Серед ранніх творів — вірш «Дивоцвіт» та поезія «Спомин: в пам’ять XXI роковин смерті незабутнього Тараса Шевченка», написана у 1882 році. Його творчість була добре відома сучасникам, а окремі вірші надихнули композиторів Віктора Матюка та Остапа Нижанківського на створення музичних творів. Так народилися пісні «Пісня вечірня», «В гаю зеленім», «Крилець» та інші, які збагатили українську музичну спадщину.
Отець Богдар Кирчів також доклав значних зусиль до розвитку українського хорового мистецтва. Саме він став ініціатором видання збірки хорових творів українських композиторів «Кобзар» у 1885 році. Це видання стало знаковим, адже вперше в Галичині було надруковано твори Миколи Лисенка. Згодом він підготував і пісенник «В гаю зеленім. Руський співаник», який сприяв популяризації української пісні серед широкого загалу.
Серед його знайомих і однодумців був Іван Франко, з яким отець Богдар підтримував особисті та ділові зв’язки. Ця співпраця засвідчує його активну участь у тогочасному українському інтелектуальному та культурному середовищі.
Життя отця Богдара Кирчіва було недовгим, але змістовним. Він відійшов у вічність 19 жовтня 1900 року в селі Довге, де й був похований на місцевому цвинтарі.
Через 170 років після його народження постать отця Богдара Кирчіва залишається прикладом відданого служіння Церкві та українському народові. Його душпастирська, просвітницька й культурна діяльність нагадує про важливу роль духовенства у збереженні національної ідентичності, розвитку освіти та примноженні культурної спадщини України.