14 квітня 1756 року на Львівщині народився Антін (Антоній) Ангелович — людина, яка зуміла поєднати глибоку віру, блискучу освіту та активну громадську позицію. Він увійшов в історію як греко-католицький священник, митрополит Галицький, архієпископ Львівський, а також один із творців освітньої системи для духовенства.
Від юних років Ангелович вирізнявся неабиякими здібностями до науки. Він навчався у львівській єзуїтській колегії, де його талант помітив єпископ Лев Шептицький. Саме він став наставником юнака: спершу залучив до роботи у своїй канцелярії, а згодом відправив на навчання до Відня. Повернувшись у 1781 році зі ступенем доктора богослов’я, Ангелович швидко здобув авторитет у Львові — на тлі тодішнього недостатньо освіченого духовенства він виглядав справжнім інтелектуалом.
Уже в 27 років він очолив новостворену Генеральну духовну семінарію у Львові. Незабаром став професором Львівського університету, де читав лекції українською мовою — крок, що мав велике значення для розвитку богословської термінології та освіти загалом. Ангелович володів багатьма мовами: латинською, старогрецькою, польською, німецькою, французькою, італійською та румунською, а також підтримував зв’язки з політичною елітою Австрії та Польщі, за що отримав титул радника двору.
У 1796 році він став єпископом Перемишльським і взявся за непросте завдання — впорядкувати занедбане господарство єпархії. Але його найбільше історичне досягнення пов’язане з 1807 роком, коли Папа Римський Пій VII дозволив відновити Галицьку митрополію. Очолив її саме Антоній Ангелович, а урочисте сходження на престол відбулося у 1808 році.
Його життя припало на неспокійні часи. Уже наступного року Львів опинився під владою наполеонівських військ. Ангелович не підтримав нову владу, що викликало підозри. Чутки про можливу змову призвели до обшуку в його помешканні, конфіскацій і переслідувань духовенства. Сам митрополит змушений був утікати, але був заарештований та інтернований. Лише у 1809 році він повернувся до своєї діяльності.
Антін Ангелович помер 9 серпня 1814 року у віці 58 років. Він залишив після себе не лише вагомий церковний і освітній спадок, а й велику бібліотеку — близько 8 тисяч томів, яку заповів митрополичій капітулі у Львові.
Його життя — це приклад того, як знання, віра і наполегливість можуть змінювати не лише окрему спільноту, а й цілу історичну епоху.