14 квітня1906 року у м. Євпаторія (Крим) у караїмській сім’ї народилася Семіта Ісааківна (Симит Ісаківна) Кушуль – караїмознавець, етнограф, музейник. Її життя стало символом збереження та популяризації багатої матеріальної й духовної спадщини караїмського народу.
Семіта Кушуль організувала та очолила національний руху кримських караїмів. За її ініціативи була створена Наукова рада Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар». Вона сама була її членом, брала участь у кримських, українських та міжнародних конференціях, присвячених темі кримських караїмів. Семіта Кушуль займалася розвідками у царині історії, культури і традицій кримських караїмів. Її авторству належить низка статей з історії та етнографії караїмів, деякі з яких опубліковані у збірниках Інституту етнографії АН СРСР імені М. М. Миклухо-Маклая.
Семіта Кушуль підтримувала професійні контакти з громадськими діячами караїмського народу, а також ученими-сходознавцями, серед яких були Серая Шапшал, Борис Кокенай, Давид Гумуш, Ніколай Баскаков, Кенесбай Мусаєв.
Особливу увагу Семіта Кушуль приділяла збереженню караїмської мови та її діалектів. Вона надавала допомогу тюркологу Кенесбаю Мусаєву в збиранні матеріалів для «Короткого граматичного нарису караїмської мови». Вона передала 50 цінних караїмських та раббанітських рукописів до Вільнюського університету в Литві.
Семіта Кушуль присвятила своє життя збереженню та науковому дослідженню предметів матеріальної культури караїмів. Розуміючи їхню унікальність та цінність, вона почала збирати предмети побуту караїмів Євпаторії, прагнучі створити караїмський музей. Будинок Семіти Кушуль перетворився на своєрідний науковий центр, національний клуб, бібліотеку і музей кримських караїмів. Поступово про діяльність Семіти Кушуль дізналися караїми з інших міст, які почали передавати їй предмети караїмського побуту, старовинний посуд, національний одяг, вишивки, рукописи, сімейні реліквії тощо. Кожен переданий предмет супроводжувався короткою інформацією, що містила відомості про дарувальника, а також незмінним написом «Для майбутнього музею». У 1967 році Семіта Кушуль успадкувала більшу частину колекції дослідника історії та культури кримських караїмів Бориса Кокеная. Ці предмети склали основу майбутнього караїмського музею. Того ж року Семіта Кушуль організувала в своєму будинку перший показ колекції караїмських старожитностей.
10 серпня 1996 року в Євпаторії при комплексі караїмських кенас було відкрито Музей історії та етнографії кримських караїмів. Основу його фондів склали експонати, зібрані Семітою Кушуль та Борисом Кокенаєм. Стрічку підчас церемонії відкриття перерізала сама Семіта Кушуль, а її ім’я в той же день було присвоєно музею.
11 грудня 1996 року на 90-му році свого життя Семіта Кушуль пішла з життя. Її поховали в Євпаторії. Вона залишила по собі багату культурну та наукову спадщину. Її життя стало прикладом самовідданого служіння своєму народу, боротьби за збереження його ідентичності та культурного багатства.
Караїми України хоч і нечисельні, але мають унікальну історію, мову, культуру та релігію. Упродовж багатьох років їхня самобутність зазнавала ігнорування. Семіта Кушуль стала справжньою берегинею караїмської ідентичності і матеріальної культури. Сьогодні спадщина Семіти Кушуль нагадує нам про нашу багату історію і важливість збереження традиційної культури малочисельних народів та загрожених мов.