Міжнародний семінар “Вплив війни на релігійне життя: Україна в центрі уваги” проходить 24 та 25 лютого в режимі онлайн. Учасники семінару – близько 80 науковців з різних країн світу. Начальник відділу співпраці з релігійними спільнотами Державної служби України з етнополітики та свободи совісті В’ячеслав Горшков у вітальному слові від Державної служби України з етнополітики й свободи совісті до учасників семінару рефлексував на тему жорстокої природи війни та пошуків примирення людства, а також біблійних мотивів, які сформували Європу культурно. Під час виступу В’ячеслав Горшков розмірковував про витоки російсько-української війни та пробудження національної свідомості у багатьох наших співгромадян. Повний текст промови можна прочитати нижче:
“Війни завжди суттєво впливали на релігійне життя. Особливо це помітно на прикладі авраамічних релігій, під впливом яких формувались культури народів Європи. Важко уявити, щоб масив текстів Старого та Нового Завітів міг скластися суто в умовах мирного та безтурботного життя. Війна завжди спонукає до рефлексій стосовно природи зла, до пошуку причин конфліктів, шляхів порозуміння та примирення, а також до розробки методів розбудови та збереження справедливого миру.
Майбуття, про яке говорили пророки, описується як час, коли народи разом вчаться шляхам Господнім і більше не будуть навчатись війни. Зрозуміло, що цей омріяний час не настане сам по собі. Це – те, над чим всьому людству треба наполегливо працювати. І для того, щоб більше не навчатись війні, нам, і в першу чергу релігійним спільнотам, треба зрозуміти, чому нас навчає війна. Зокрема та, яка випала на долю нашого покоління.
Рік тому почалась повномасштабна військова агресія Росії проти України, але сама ця війна має набагато довшу історію. Те, що відбувається сьогодні ні що інше, як продовження боротьби України за власну незалежність, за власну суб’єктність, за можливість здобувати славу і честь власній нації, а не російській імперії.
Цю війну важко зрозуміти поза контекстом загальнолюдської боротьби за гідність – персональну та колективну.
Але ми, в Україні, чим далі, тим більше це усвідомлюємо. У 1918 році Україна стала другою після Фінляндії країною, що проголосила незалежність від Росії. Тоді Українська Народна Республіка намагалась на практиці втілити принципи гідного співіснування всіх етнічних та релігійних спільнот на своїй території. Зауважу, що у 1918 році Українська Народна Республіка була єдиною країною Європи, в конституції якої була стаття про захист гідності людини. Проте сто років тому російська окупація завадила розбудові простору гідності в Україні.
Відновлення незалежності України у 1991 році дало можливість повернутись нашому суспільству на шлях розвитку, проте ми маємо пройти непростий шлях звільнення від наслідків совєтського геноциду в Україні, що перетворював нас на населення і позбавляв можливості бути нацією. На цьому наголошував автор терміну «геноцид» Рафаїл Лемкін, у своїй промові 1953 року «SOVIET GENOCIDE IN UKRAINE».
Намагання Росії повернути Україну у сферу свого впливу призвело до Революції гідності 2013-2014 років, перемога якою була сприйнята як загроза існуванню російського імперіалізму. Тоді Росія і наважилась використати проти України силу зброї.
Ця російська війна проти України пробудила національну свідомість у багатьох громадян України. Вона надзвичайно посилила запит на справедливість та дієву любов, що напряму стосується релігійних спільнот. Можу свідчити, що в умовах цієї війни критеріями правовірності для релігійних спільнот різних напрямків стало ставлення до боротьби України за власну незалежність та здатність до діалогу і співпраці з іншими заради спільного блага.
Щиро сподіваюсь, що осмислення цієї війни науковцями та релігійними спільнотами зробить наш світ більш мирним та гармонійним”.
